Як зберегти тепло будинку

Стаття про способи укладання теплоізоляційних матеріалів, про переваги та недоліки варіантів утеплення будинків

Грамотно облаштована теплоізоляція будинку допомагає підтримувати комфортні умови всередині приміщень та підвищує експлуатаційний термін несучих конструкцій. Більше того, вона дає можливість заощадити енергоресурси, що витрачаються на обігрів або охолодження та, відповідно, знизити витрати. Це важливо, якщо враховувати особливості та своєрідність мінливих кліматичних умов та тенденції до будівництва енергоефективних будівель.

У будівельно-монтажній практиці застосовують три основні способи укладання утеплювача. У першому випадку утеплювач розташовується на внутрішній поверхні стін з боку приміщень. Раціональність такого способу полягає в тому, що теплоізоляційні роботи зручно проводити у будь-який час, незалежно від погодних умов та сезону. Крім цього, такий підхід значно розширює асортимент теплоізоляційних матеріалів, що оптимально підходять під конкретну будову, і дає можливість застосовувати при укладанні більш досконалі технології. При цьому зовнішнє оздоблення будинку зберігає свій первісний вигляд. Однак для такого способу розташування утеплювача характерні певні недоліки. Наприклад, він тягне за собою неминучу втрату корисного простору, що слід враховувати, якщо приміщення спочатку мають невелику площу. Причому, що вищий показник коефіцієнта теплопровідності матеріалів, то більше вписувалося площі «з"їдається». Існує і ризик підвищення вологості та утворення конденсату в несучій конструкції будинку. Водяна пара може накопичуватися або всередині самої стіни, або на стику між нею та утеплювачем, оскільки однією з характеристик всіх теплоізоляційних матеріалів є їхня паропроникність. Погіршити утворення конденсату в стінній конструкції будинку може і те, що утеплювач уповільнюватиме передачу тепла стінам, сприяючи таким чином їх охолодженню. Тому, якщо внутрішнє утеплення - це єдиний можливий варіант, необхідно заздалегідь продумати способи, які б могли захистити стіни конструкції від впливу вологи і нормалізувати теплофізичні процеси. Раціональним вирішенням проблеми може стати встановлення в приміщеннях системи примусової вентиляції, що забезпечує нормальний повітрообмін та підтримання оптимальної вологості.

У другому випадку утеплювач може розташовуватися всередині стін, створюючи так звані багатошарові конструкції. Розміщують його із зовнішнього боку конструкції, а потім закривають цегляною кладкою. Подібний спосіб укладання утеплювача можна успішно застосовувати при зведенні нових будівель, для вже побудованих об"єктів він дуже трудомісткий і невигідний, оскільки часто вимагає додаткових матеріальних вкладень на переробку фундаменту.

У третьому випадку утеплювач розташовують із зовнішнього боку будівель. Це дозволяє продовжити експлуатаційну придатність будівельного об"єкта, оскільки теплоізоляційний матеріал сприяє випаровуванню вологи назовні та перешкоджає її скупченню в товщі стін. Крім цього, зовнішня теплоізоляція скорочує втрати тепла всередині приміщень та сприяє збереженню комфортних умов у спекотний сезон. При різких температурних перепадах зовнішня теплоізоляція захищає стіни будівлі від виморожування або намокання, які негативно впливають на довговічність та міцність конструкції.

Фасад будівлі при зовнішньому утепленні перестає виконувати лише декоративну функцію, тепер він повинен ще й захищати конструкцію, що несе, і сам утеплювач від негативного впливу зовнішнього середовища, і підтримувати комфортну атмосферу всередині приміщень.